Існує декілька протилежних уявлень щодо того як слід фотографувати дітей.
Від одних я чув, що за будь-яких обставин потрібно намагатися спіймати дитячий погляд, а тому така поширена серед моїх колег практика, коли мама, або якийсь родич стоїть за спиною у фотографа і щосили намагається привернути до себе увагу дитини та викликати посмішку, є неприпустимою, оскільки від таких дій на фото зникає відчуття контакту і вся дитяча енергія проходить повз об'єктив, зводячи нанівець намагання фотографа зобразити на фото ефект "поцілунка в діафрагму" :)
Від одних я чув, що за будь-яких обставин потрібно намагатися спіймати дитячий погляд, а тому така поширена серед моїх колег практика, коли мама, або якийсь родич стоїть за спиною у фотографа і щосили намагається привернути до себе увагу дитини та викликати посмішку, є неприпустимою, оскільки від таких дій на фото зникає відчуття контакту і вся дитяча енергія проходить повз об'єктив, зводячи нанівець намагання фотографа зобразити на фото ефект "поцілунка в діафрагму" :)
Від інших я чув, що особливо звертати на себе увагу дитини не потрібно, краще намагатися показати всю щирість родинних почуттів, що виникають між батьками і дитиною, перед зйомкою пояснивши їм як саме слід поводити себе в кадрі, і саме це є запорукою успішного фото.
Існує ще одна думка, яку я читав у західних фахівців. Дітей взагалі слід фотографувати в репортажному стилі, тобто не привертаючи занадто іхньої уваги, знімати з відстані, використовуючи телеоб'єктив. Тоді, кажуть, діти на фото виходять найбільш природніми і безпосередніми.
Причому все це я чув від визнаних, успішних майстрів, що вже більше ніж 20 років працюють і викладають, отже, думки правильні! Тож практикуючи, я використовую кожен з наведених прийомів, залежно від обставин, оскільки вважаю, що опановуючи мистецтво фотографії, потрібно від кожного потрошку навчатися чогось для себе корисного.
Читати далі...
